Отосклерозом іменуються патологічні зміни у внутрішньому вусі, викликані розростанням кісткової тканини. При цьому відбувається зміна її складу, "окостеніння". В результаті слухові кісточки втрачають свою рухливість, порушується послідовна передача звукових хвиль до равлика. Внаслідок цих процесів пацієнт відчуває шум у вухах; більше того - йому загрожує повна втрата слуху. Хвороба розвивається послідовно, спочатку патологія зачіпає одне вухо, а потім поширюється на інше. Отосклероз - досить "молоде" захворювання, до нього схильні люди у віці 20-40 років; жінки при цьому хворіють частіше за чоловіків.
Причини і симптоми отосклерозу
В медичному середовищі не існує єдиної думки щодо причин виникнення отосклерозу. Наявні із цього приводу варіанти можна структурувати у декілька груп:
спадковий чинник - прибічники цієї теорії звинувачують у появі отосклерозу особливий ген, який відповідає за розростання кісткової тканини;
інфекційна версія вказує в якості можливих причин перенесені запалення у вусі або кір;
наявність ендокринологічних патологій або порушення обміну речовин;
дія вібрацій, ультразвуку, різних шумів. Слід зазначити, що жодна з цих теорій усеосяжного пояснення не дає.
Досить тривалий період часу отосклероз може протікати безсимптомно, тобто на першій стадії захворювання не особливо турбує пацієнта. Друга стадія характеризується шумом у вухах, який проявляється досить виразно, а на третій стадії він стає серйозною проблемою. Окрім цього люди скаржаться на запаморочення, головний біль, вестибулярні порушення, проблеми зі сном, нудоту. Отосклероз має і декілька характерних ознак:
складність сприйняття мови при одночасній розмові;
поліпшення слуху в шумній обстановці;
погіршення слуху при жуванні.
Діагностика і лікування отосклерозу
При діагностичному огляді фахівець вивчає скарги пацієнта, уточнює давність виникнення симптомів, наявність захворювання у родичів. Після чого необхідно провести дослідження:
МРТ і комп'ютерна томографія дозволяють визначити зміни кісткової тканини, ситуацію в равлику та півкруглих каналах;
для ідентифікації порушень повітряної і кісткової провідності призначають камертональное дослідження;
тип приглухуватості встановлюється за допомогою тональної аудіометрії;
зміна вестибулярних реакцій визначається відповідними пробами.
Практикується як консервативне, так і хірургічне лікування отосклерозу. Консервативне лікування підтримує функції внутрішнього вуха. З цією метою застосовують терапію препаратами фтору, кальцію, брому, фосфору. Пацієнти приймають вітаміни, використовується також дарсонвалізація і електрофорез. До радикальних методів лікування відносяться стапедопластика і стапедоктомія - методи, які ґрунтуються на заміні ураженої частини трансплантатом. Актуальним способом залишається також слухопротезування.
ЗАПИСАТИСЯ НА ПРИЙОМ