Лікування зовнішнього отиту

Зовнішній отит - це запальний процес у тканинах зовнішнього слухового проходу, а також вушній раковині і барабанній перетинці. Зовнішні отити розділяються на обмежені і дифузні. Обмежений отит проявляється найчастіше у вигляді фурункула, тобто запалення сальної залози або волосяної цибулини, тоді як дифузний отит може поширюватися на значнішу площу зовнішнього слухового проходу включно з барабанною перетинкою і підшкірним шаром. Якщо захворювання триває не більше 4-х тижнів, воно вважається гострим; при хронічній формі його протікання затягується або воно повторюється кілька разів на рік.

Головною причиною виникнення зовнішнього отиту є гостра бактеріальна інфекція. В той самий час існують й інші чинники, здатні сприяти появі і протіканню захворювання:

• різні дерматологічні хвороби (наприклад, атопічний дерматит або псоріаз);

• наявність сірчаної пробки, а також присутність в слуховому проході чужорідного тіла;

• алергічний дерматит;

• травматичний чинник включно з неправильним чищенням вуха від сірки;

• надлишок вологи в результаті плавання (зокрема, в солоній і хлорованій воді);

• лікування променевою терапією. 

Виникненню і розвитку зовнішнього отиту сприяють стреси, пітливість, цукровий діабет.

Симптоми зовнішнього отиту залежать від ступеня тяжкості захворювання. Виділяють три таких ступені:

1. При легкій формі зовнішнього отиту у пацієнта з'являються неприємні відчуття, пов'язані з виділенням прозорої рідини без запаху. При надавлюванні біль посилюється.
2. Другий ступінь характеризується досить сильним свербежем, зміною кольору (почервонінням), появою гною, набряком слухового каналу.
3. При третьому ступені (дифузному розлитому отиті) картина набагато тривожніша: сильний біль, слуховий канал заблокований, розпухла вушна раковина і лімфовузли, підвищується температура тіла.

Для фахівця діагностувати зовнішній отит, який має дуже специфічні симптоми, нескладно. В першу чергу важливо вислухати скарги пацієнта, оглянути хворе вухо отоскопом. Іноді є необхідність за допомогою кюретки очистити слуховий прохід для ретельнішого обстеження. За наявності хронічного зовнішнього отиту треба зробити посів для мікробіологічного дослідження. Лікар призначає також загальний аналіз крові і дослідження лімфатичних вузлів.

При лікуванні зовнішнього отиту важливо не допустити поширення інфекції, а також посприяти самоочищенню слухового проходу. З цією метою здійснюється комплекс заходів:

• промивання слухового проходу;

• лікування вушними краплями або мазями;

• супутня антибактеріальна терапія.

Профілактика цього захворювання в першу чергу пов'язана з гігієною. Не можна купатися в забруднених водоймах, необхідно захищати вуха від хлорованої і солоної води. Після плавання намагатися не залишати залишки води у вухах, а витрусити їх енергійними рухами. І ще одно - слід запам'ятати, що в слуховий прохід ніякими сторонніми предметами проникати не можна.