Лікування грижі білої лінії живота

Термін "біла лінія живота" означає пучки волокон апоневрозів, щільно прилеглих один до одного і таких, що утворюють характерну потовщену плоску сухожильну смугу. Оскільки ця смуга розташована в серединній частині живота і розміри її коливаються в діапазоні 1,2-0,2 см, очевидно, чому вона отримала своє найменування. Під грижею білої лінії живота мається на увазі випинання грижового мішка в серединному черевному сегменті, яке здатне досягати 12 см При цьому власне грижові ворота дуже вузькі і рідко перевищують 6 см; звідси ризик утворення грижі збільшується.

Як і у випадку з іншими видами гриж, грижа білої лінії живота може бути вродженою або набутою. Відбувається процес послаблення і витончування сполучних волокон білої лінії, що надалі призводить до появи щілиновидних отворів і розходженню прямих м'язів. Безпосередні чинники, що сприяють грижі білої лінії живота такі:

• надлишок ваги;

• травматизм в т.ч. черевній порожнині;

• схильність спадкова;

• рубці після операцій.

Треба розуміти, що різке підвищення внутрішньочеревного тиску в результаті сильного кашлю, закрепів, утруднення сечовипускання або надмірних фізичних навантажень також здатна спровокувати поява цього виду грижі.

Основним симптомом грижі білої лінії живота є здуття в серединному сегменті живота. Окрім зовнішніх ознак грижу проявляють больові відчуття, які посилюються в результаті фізичних навантажень, після вживання їжі, в період бронхо-легеневих захворювань, що супроводжуються сильним кашлем. При цьому біль може мігрувати в район попереку, лопатки або підребер'я. Додатковими симптомами є нудота, відрижка, і печія. Особливо сильними больові відчуття стають в період утиску в грижових воротах. В цей час у пацієнта спостерігаються сліди крові в калі, сильна блювота, він не в змозі самостійно вправити грижу.

Виявити грижу білої лінії живота нескладно. Вона легко визначається при пальпації у вигляді утворення округлої або овальної форми. Проте для уточнення анатомічних особливостей здійснюється комплекс заходів:

• езофагогастродуоденоскопія;

• рентгенографія з використанням барію;

• ультразвукове дослідження утворення;

• мультиспектральна комп'ютерна томографія.

Єдиний метод лікування цього захворювання - оперативний. Суттю такої операції є розкриття грижового мішка і видалення частини сальника. Необхідною складовою оперативного втручання слід назвати усунення діастази прямих м'язів живота. Як і у випадку з іншими видами гриж, тут також розрізняють натяжну і ненатяжну герніопластику. Натяжна герніопластика є менш надійним способом лікування, оскільки статистика свідчить, що вона супроводжується значним відсотком рецидивів. В процесі операції хірург зшиває дефект спеціальними кетгутовими швами. У разі ненатяжної пластики використовуються сітчасті протези, які можуть розташовуватися над, під і між листками апоневрозу. При ненатяжній герніопластиці рецидиви хвороби вкрай рідкісні.