Лікування парапроктиту

Парапроктит - досить небезпечне і вкрай неприємне захворювання. Його причиною є запальний процес в так званій навколопрямокишковій клітковині. Ця клітковина є жировою тканиною, що оточує пряму кишку. В результаті потрапляння до неї інфекції відбувається запалення і нагноєння, яке вимагає негайного лікування.

Інфекція, про яку йде мова - це анаеробні мікроби, тобто мікроорганізми, що розмножуються за відсутності кисню. У клітковину вони потрапляють за допомогою залоз, розташованих в області заднього проходу. Після цього формується гнійник, розвивається запальний процес. Принциповим моментом є те, що звичайний розріз гнійника без подальшої санації внутрішнього запалення не дасть позитивного результату і не приведе до одужання пацієнта.

Парапроктит буває двох видів:

• гострий парапроктит;

• хронічний парапроктит.

Гострий парапроктит проявляється підвищенням температури тіла до 38-39 градусів, сильними больовими відчуттями в області прямої кишки, ознобом. Симптомами гострого парапроктиту є також проблеми з дефекацією і сечовипусканням.

Якщо гострий парапроктит не долікувати, він може трансформуватися в хронічну форму. Больові відчуття слабшають, проте проблему це не знімає. Параректальні або параанальні свищі, які розвиваються при хронічному парапроктиті, проявляються у вигляді гною або сукровиці.

Основні чинники, які передують захворюванню і сприяють його виникненню:

• проблеми з дефекацією (закреп або діарея);

• анальна тріщина;

• геморой;

• проктит;

• зниження імунітету.

Гострий парапроктит лікувати необхідно оперативним шляхом. Адже гнійник, що утворився в клітковині, розростатиметься, не маючи виходу назовні. У цій ситуації зволікання з оперативним втручанням може значно посилити наявні проблеми.

Операція здійснюється під наркозом. Її головна мета - видалення гною з гнійника. При цьому дуже важливий післяопераційний період, адже пацієнтові необхідно прийняти курс антибіотиків, вітамінів, імуностимуляторів. На жаль, буває так, що з першого разу парапроктит вилікувати не вдається, трапляються рецидиви і повторні нагноєння. У такому разі необхідно провести радикальну операцію після повного загоєння гнійника.

Дуже важливим етапом лікування є післяопераційний період. Хворий потребує правильного харчування і дієти (повна відсутність пряної, жирної, солоної і т.п. їжі). Годувати після операції слід не раніше, ніж через 12 годин, не давати багато питва. На рану накладається пов'язка, яку замінюють наступної доби. За необхідності хворому призначається клізма.

Надалі впродовж декількох днів пацієнтові не можна обійтися без перев'язок і фізіотерапевтичних процедур, які активно супроводять лікування. Якщо відчуваються сильні болі, лікар може прописати знеболюючі препарати.