Лікування мікозу гладкої шкіри

Мікоз гладкої шкіри – це група грибкових захворювань. Поверхневий мікоз гладенької шкіри зазвичай поділяють на дві форми, в залежності від етіології: поверхнева трихофітія і мікроспорія гладкої шкіри, хоча клінічні прояви обох захворювань мають багато спільного. Таким чином, до мікозів відносяться такі захворювання, як різнобарвний лишай, кандидоз, трихофітія , мікроспорія та ін. Зараження можливе при різноманітних умовах: від хворої людини, теплокровних тварин, на майданчиках з пісочницями. Шкідлива їжа, погана екологія, слабкий імунітет знижують шанси боротьби організму із захворюванням. Мікоз гладкої шкіри звичайно виникає гостро, але запальні явища в осередках ураження можуть бути виражені слабо. Інкубаційний період триває 1 - 3 тижні, після чого в типових випадках на гладкій шкірі, переважно на відкритих ділянках тіла (обличчі, шиї, передпліччях) з'являються досить характерні вогнища ураження. При посиленні запальних явищ вогнища можуть покриватися масивними кірками, зливатися між собою. У міру периферичного росту і одночасного центрального дозволу висипання набувають форму кілець, які іноді можуть досягати значної величини. У деяких випадках вузлики і пухирці в периферійній зоні вогнищ ураження не утворюються, і висипання мають вигляд обмежених блідо-рожевих плям, покритих дрібними висівкоподібними лусочками. Хворий може скаржитися на сильний свербіж.

Для того щоб попередити зараження потрібно пам'ятати декілька простих правил :
1 . У громадських басейнах і саунах можна перебувати тільки в особистому взуття;
2 . Необхідні регулярне вологе прибирання і провітрювання житла;
3 . Обмежте контакти дітей з бездомними тваринами;
4 . Час від часу обробляйте взуття та одяг.

Якщо ж Ви все-таки виявили у себе симптоми мікозу, слід негайно звернутися до дерматолога. Самолікування може тільки посилити захворювання.