Лікування дерматиту

Дерматит – це явище, яке об’єднує усі стани, що проявляються запальним ураженням шкіри. Найбільш поширеними видами дерматиту, із якими до нас звертаються пацієнти, є:

• атопічний дерматит;
• алергічний дерматит;
• інфекційний дерматит;
• контактний дерматит;
• лишайний/грибковий дерматит та ін.

Ці патології вирізняються за етіологічним фактором, проте є одна важлива річ, що об’єднує їх – основним проявом є ураження шкіри з вираженою клінічною симптоматикою.

Шкіра піддається щоденному впливу негативних факторів. Дерматологи поділяють причини розвитку дерматитів на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні чинники включають в себе всі патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми, віруси, грибки і одноклітинні. Запальні зміни на шкірі виникають внаслідок імунної реакції на білки збудника, продукти його обміну, а також ферменти, що утворюються при його гибелі.

Також ми відносимо до зовнішніх чинників усі контактні алергени, які викликають кропив’янку у місці контакту зі шкірою, хімічні засоби (медикаменти, побутова хімія, антисептичні та дезінфекційні розчини), вплив чинників навколишнього середовища (ультрафіолетове випромінювання, холод і мороз, знижена вологість повітря, іонізуюче випромінювання).

Внутрішні чинники – це фактори, які є патологічними змінами в організмі, що проявляються на шкірі у вигляді дерматиту. Сюди ми включаємо аутоімунний процес (коли імунна система формує антитіла проти власних клітин організму), гормональні зміни, дефіцит вітамінів та мікроелементів, системний прояв алергії, гельмінтози, целіакію (автоімунне захворювання тонкої кишки) та ін.

Дерматит супроводжується перш за все суб’єктивними змінами з боку шкіри: пацієнта турбує свербіж шкіри, печіння, постійний дискомфорт. Зовні шкіра спочатку покривається червоними плямами, які згодом перетворюються у папули. При деяких видах дерматитів шкіра може вкриватися пухирцями та великими пухирями, на місцях яких після загоєння виникають ерозії, виразки шкіри та неестетичні рубці. Внаслідок постійних розчухів можливі точкові геморагічні крововиливи, шкіра покривається кірочкою, схильна до надмірного лущення.

При неправильному лікуванні, ті ділянки шкіри, які піддалися дерматиту, можуть в подальшому нагадувати про цю проблему неестетичною пігментацією і навіть рубцями.

До лікування дерматиту часто необхідно залучати мультидисциплінарну команду: дерматолог, імунолог, алерголог, інфекціоніст. Тільки встановивши причину запального ураження шкіри, ми можемо надати повноцінне лікування.

Основними методами діагностики є:

• загальний огляд та оцінка елементів висипу;
• загальний аналіз крові, сечі, біохімічне дослідження крові;
• мікроскопія мазків-відбитків з висипу, виділень з пухирців, зішкріб;
• прик- і патч-тести на алергени;
• УЗД органів черевної порожнини;
• консультації суміжних спеціалістів.

При підозрі на аутоімунний дерматит, лікар призначає пацієнту генетичне тестування на носійство генів родини HLA.

Після встановлення діагнозу лікар формує курс лікування, який передбачатиме етіотропне системне та місцеве лікування, протизапальну терапію, корекцію догляду, корекцію харчування.

До нас звертаються за результатом! Довірте своє здоров’я спеціалістам медичного центру «Оксфорд Медікал»!