Лікування хронічного панкреатиту

Хронічний панкреатит є захворюванням підшлункової залози. При цій хворобі відбувається процес руйнування ферментами, які беруть участь у розщепленні їжі, безпосередньо самої залози. Іншими словами, ферменти не йдуть в дванадцятипалу кишку, а фактично самопереварюють підшлункову залозу.

Серед причин виникнення цього захворювання в першу чергу виділяють жовчнокам'яну хворобу і вживання алкогольних напоїв. Статистично ці причини домінують, однак є ще кілька факторів, які сприяють появі хронічного панкреатиту:

• операції шлунка і жовчовивідних шляхів;

• хвороби дванадцятипалої кишки;

• інфекційні захворювання (вірусні гепатити, паротит);

• проблеми з обміном речовин;

• травми черевної порожнини;

• спадковість і т.д.

Для хронічного панкреатиту характерними є кілька ознак:

• больові відчуття «під ложечкою», які можуть бути ріжучими або тупими;

• перманентна сухість в ротовій порожнині, блювання (часто з жовчу), відрижка і гикавка;

• гіпотонія (знижений артеріальний тиск) в комплексі з задишкою і прискореним пульсом;

• підвищена температура тіла;

• землистий колір шкіри.

В період загострення, викликаного порушеннями дієти або прийомом алкоголю, ці ознаки стають більш очевидними. Фактично це означає поступову заміну тканин залози сполучною тканиною, що перешкоджає і в кінцевій стадії унеможливлює виконання підшлунковою залозою своїх функцій.

Для точної діагностики цього захворювання необхідний комплексний підхід. Зокрема, аналізи крові, сечі, калу доповнюються ультразвуковим дослідженням черевної порожнини, рентгенологічними дослідженнями, комп'ютерною та магнітно-резонансною томографєю. Пацієнту призначають проведення копрологіческого тесту з еластазою. Завдяки цьому тесту можна визначити функціональність підшлункової залози, позаяк еластаза, на відміну від інших ферментів, при транзиті кишечником не руйнується.

Біохімічний аналіз крові дає можливість зрозуміти ситуацію з рівнем амілази (підвищений рівень цього ферменту свідчить про наявність захворювання). Крім того, корисним для діагностики хронічного панкреатиту може виявитися езофагогастродуоденоскопія. За допомогою цього методу фахівець досліджує слизову оболонку шлунка, стравоходу і дванадцятипалої кишки, використовуючи фіброскоп.

Лікування хронічного панкреатиту базується на суворому дотриманні пацієнтом дієти. Більш того, в період загострення дієта може замінюватися на голодування, поєднане з повним спокоєм. Під час лікування слід повністю виключити з раціону алкогольні напої. Заборонено прийом ліків, що мають в своєму складі токсини.

Лікар прописує хворому препарати, які мають властивості замісної ферментної терапії. Йдеться про мезим, панзинорм, креон. У будь-якому випадку можливість лікування залежить від правильно підібраних методів і дотримання пацієнтом всіх рекомендацій лікаря.