Лікування хронічного гепатиту

Хронічний гепатит є запальним захворюванням, для якого характерна зміна клітин і тканини печінки. При цьому йому не притаманна так звана портальна гіпертензія (підвищений тиск системи ворітної вени). Хронічним можна вважати гепатит, тривалість якого півроку і більше.

Хронічний гепатит при всій складності симптоматики все ж має ряд виражених ознак:

• головні болі, слабкість, швидка стомлюваність, неглибокий сон;

• проблеми з апетитом, нудота і блювота, запори і проноси, неприємний присмак;

• температура 37,3-37,5 градусів, яка погано «збивається» і тримається кілька днів, а то і тижнів;

• стійкий жовтуватий колір слизових і шкірних покривів;

• наявність судинних зірочок на шкірі обличчя, шиї, плечей.

Сучасна класифікація захворювання ґрунтується на результатах біопсії і гістологічного дослідження і бере до уваги наявність/відсутність фіброзу (сполучної тканини) в клітинах печінки. Виділяють 4 основних стадії хронічного гепатиту:

• 1 стадія - відсутність фіброзу;

• 2 стадія - наявність фіброзу і так званих порто - портальних септ або перегородок;

• 3 стадія - сильно виражений фіброз і порто - портальні септи;

• 4 стадія - наявність зміненої клітинної структури печінки.

Можна виділити кілька основних причин захворювання. Одна з найбільш поширених - перенесений раніше гострий гепатит В, С або D (зрідка А) та інші інфекційні хвороби. Крім того, причиною хронічного гепатиту може стати інтоксикація організму. Її природа буває дуже різною. Наприклад, інтоксикацію може спровокувати прийом значної кількості лікарських препаратів. Вкрай негативним є вплив на клітини печінки різних хімікатів або важких металів. Нарешті, не останню роль відіграє спосіб життя пацієнта: доведено, що надмірне вживання алкоголю здатне стати важливим фактором розвитку хронічного гепатиту.

Важливо вчасно діагностувати захворювання. З цією метою пацієнтові призначають біопсію печінки, реогепатографію (картина кровопостачання печінки), ультразвукове дослідження черевної порожнини, біохімічний аналіз крові. Аналіз крові, зокрема, надає можливість виявити маркери, тобто антитіла і антигени, які виникають в процесі боротьби з вірусом. Про наявність хронічного гепатиту свідчить збільшення кількості білірубіну, а також зниження концентрації альбумінів і збільшення - глобулінів (ті й інші - певні білкові фракції крові).

При лікуванні хронічного гепатиту перевага віддається комплексній терапії. Її метою є усунення причин виникнення захворювання, локалізація його симптомів і поліпшення загального стану пацієнта. В ході комплексної терапії хворим пропонується спеціальна дієта, де перевага віддається білкам, мінералам і вітамінам при повній відсутності жирної, копченої, смаженої та консервованої їжі. Крім того, важливе значення має спосіб життя: він повинен бути малоактивним при значному скороченні фізичних навантажень. З препаратів використовують глюкокортикоїди, інтерферони, імуномодулятори. Однак все це потрібно робити виключно за призначенням лікаря.