Лікування ішемічної хвороби серця

Ішемічна хвороба серця (або ІХС) – це захворювання, при якому відбувається ураження коронарних артерій і як наслідок – серцевий м'яз недоотримує необхідну кількість кисню. ІХС має кілька форм, найбільш відомі з яких інфаркт міокарда та стенокардія.

Ішемічна хвороба серця розвивається внаслідок процесу накопичення холестерину. Холестерин накопичується у стінці артерії та призводить до формування атеросклеротичних бляшок, тобто виникає атеросклероз коронарних артерій. Наявність цієї патології є маркером для подальшого розвитку ІХС.

Разом з тим існує чимало факторів, що також сприяють звуженню коронарних судин, що, у свою чергу, дає поштовх виникненню ішемічної хвороби серця. Ці фактори можна поділити на кілька груп:

• вікові чи біологічні причини, найбільш уразливі перед ІХС люди старші 65 років, крім того, у чоловіків захворювання зустрічається частіше, ніж у жінок;

• генетична схильність;

• фізіологічні фактори - у людей, які страждають на цукровий діабет, гіподинамію, гіпертонію або ожиріння, ризик захворіти на ішемічну хворобу серця вищий;

• схильність до шкідливих звичок (переїдання, куріння, вживання алкоголю тощо).

Ішемічна хвороба серця має досить виражену симптоматику. Назвемо основні прояви ІХС:

• біль у ділянці грудини з супутньою іррадіацією (тобто реакцією нервової системи) у плече, ліву руку, нижню щелепу;

• відчуття аритмії у роботі серця;

• біль у серці різних видів (такий що давить, задушливий, пекучий) та інтенсивності;

• набряки кінцівок, задишка.

У стані спокою біль припиняється без прийому медикаментів. Характерна особливість патології – ефективна дія нітрогліцерину.

Як у будь-якій діагностиці, фахівцю важливо зібрати анамнез захворювання, визначити фактори, що сприяють виникненню та розвитку ІХС. Це означає отримати всю необхідну інформацію про супутні хвороби, медикаменти, які вживає пацієнт, фізичні навантаження та стреси.

Обов'язкова складова діагностики ІХС – електрокардіограма. Крім неї лікар може направити на коронароангіографію (дослідження судин серця), тести на тропоніни (показують, наскільки пошкоджений міокард) та ехо-кардіоскопію. Паралельно здійснюється лабораторна діагностика.

Основна мета лікування ішемічної хвороби серця – це відновлення оптимального кровопостачання міокарда. Ціль може досягатися як медикаментозними (терапевтичними) так і хірургічними засобами. Медикаменти призначаються за відомою формулою А-В-С, де А – це антиагреганти, В – бета-адреноблокатори, а – препарати-статини. Крім того, важлива роль приділяється способу життя пацієнта, його харчуванню, корекції маси тіла, відмові від шкідливих звичок.

Існує також значна кількість хірургічних методів лікування, найбільш відомі з яких аортокоронарне шунтування та стентування коронарних артерій.